Останній цукровий завод на Буковині закрився і провокує екокатастрофу

Колись цукрокомбінат у с. Кострижівці Заставнівського району Чернівецької області гудів, як вулик. Тисячі мішків продукції відправляли споживачам. Наразі тут руїни, які можуть призвести до масштабної екологічної катастрофи Буковинського краю України. Про це йдеться у публікації газети “Молодий буковинець”.

Через пів року ємності очисних колишнього цукрозаводу, які заповнені на третину й від яких тхне навсібіч, переповняться. Вони розраховані на прийом заводських та селищних нечистот, у пропорції 90 на 10 відсотків. У селищній раді розповідають, що очисні ще пів року працюватимуть, а потім через переповнені ємності вміст потече до Дністра, який знаходиться за 500 метрів.

Також є ще металеві ємності, в яких знаходиться 100 тонн мазуту. Є підозра на те, що в лабораторії підприємства використовувалися й різні хімічні матеріали, які невідомо де знаходяться.

“Завод лихоманило давно, але остаточно він став на шлях самознищення, тобто перестав випускати продукцію в 2011 році, а у 2013 році – сплачувати в повному обсязі орендну плату. Апогеєм став минулий рік, коли з березня до нового року підприємство зруйнували впень. Місцеві жителі перекривали шлях до нього невідомим особам. Пізніше ми довідалися, що це були бригади з Донеччини та Луганщини. Ми не давали їм робити, однак приїхали правоохоронці з адвокатами, й останні заявили, що ми не маємо права перешкоджати діяльності приватної структури. Те, що власники заборгували нам мільйони за оренду землі, нікого не цікавило”, – розповідає Володимир Старко, голова Кострижівської об’єднаної територіальної громади.

Коли це нічого не дало, звернулися до управління СБУ. Лише після цього була здійснена перевірка цукрокомбінату, й рішенням фіскальної служби нараховано відповідну орендну плату за певний період 2016-17 років.

Були й суди, адже підприємство оскаржувало це рішення. І тільки у вересні минулого року Сьомий апеляційний суд Вінниці залишив апеляційну скаргу цукрокомбінату без задоволення. Та забезпечити виконання заходів, визначених судом, не вдалося. Бо селищній раді повідомили, що “Хрещатик” перереєстрований у Маріуполі.

Днями селищна рада звернулася з двома запитаннями до Генпрокурора України: чому протягом 2013-2019 років органи ДПС в області приймали від цукрозаводу завідомо занижені податкові декларації на орендовану земельну ділянку й чому ГУ ДФС в області надало довідку про відсутність заборгованості у “Хрещатика” з платежів, контроль за справленням яких покладено на контролюючі органи.

“Вже зрозуміло, що заводу нема, а кінцевими бенефеціарними власниками є невідомі люди з якоїсь фірми “Роги й копита”, – продовжує Володимир Старко. – Та гроші нам вкрай потрібні, адже треба будувати нові очисні споруди – з цим ми вже визначилися. Також треба вичищати всю “хімію”, якою засмічені ґрунти. Зрештою, територію слід прибрати й від будівельного сміття. Вийшло, що хтось заробив на металобрухті мільйони, а громада залишилася ні з чим. Якби Маркус Фішер, австрійський бізнесмен, який з допомогою чеської фірми “Шкода” у 1912 році побудував у нас цей завод, довідався, що сталося з його дітищем, то перевернувся б у могилі”, – підсумував голова.