“Любаша” вже не ваша: часникові баталії по-українськи – Seeds
Відомого українського селекціонера, автора сорту часнику “Любаша” Івана Івановича Захаренка знають далеко за межами країни. Та й сама “Любаша”, названа так на честь улюбленої тещі селекціонера, вельми популярна в багатьох країнах.
Ось тільки останнім часом прославлений сорт перетворився для його автора з предмету гордості в привід для серйозного занепокоєння. “Любаша”, навіть в ненайкращому своєму стані реєструється під іншими сортами – просто під іншими іменами, розповів в інтерв’ю SEEDS Іван Іванович під час виставки-конференції “Золоте гроно України-2019″.
– Як взагалі з’явилася легендарна “Любаша”?
– Багато років тому на покинутому пустирі ми знайшли цей часник. Він ріс в траві, в диких умовах. Але він був великий і гарний. Ми його викопали. Половину вдало з’їли. Але дружина трошки поклала до свого чарівного кошику, де у неї насіння зберігається. До весни збереглося тільки 2 цибулини. Ось з них і почалася вся історія сорту.
Ми цей часник висадили. Спочатку і самі ставилися до цього скептично – не думали, що то буде новий сорт. Але потім, коли побачили, що наш часник відрізняться, і доволі серйозно, від інших сортів, почали активно вирощувати і з кожним роком поступово збільшували площі посівів.
За 6 років з двох цибулин ми довели посадки часнику до 2 гектарів.
Після 3-4 років роботи ми переконалися, наш часник – це окремий сорт. Коли почали його висаджувати в різних регіонах, ми переконалися у відмінностях між місцевим часником і нашим. “Любаша” – сорт набагато більший, сильніший, витриваліший. Навіть в інших регіонах.
З тих пір ми перестали його роздавати – збільшили площу під посівами. Згодом ми вирішили його зареєструвати. Було це в 1999 році. Тоді в Україні “сорт часнику” – таке нікому не було потрібно. Де ми тільки не були: у насіннєвій інспекції, дослідних господарствах, в міністерстві… На нас дивилися і говорили: “вам робити нічого? Навіщо втрачаєте свій час?”.
Це був період справжнього ходіння по муках. Ми три роки постійно їздили. Тоді мені просто хотілося зареєструвати офіційно і цілком законно.
Ми пройшли трирічне випробування. Три роки випробувань на Донецькій дослідній станції. Вівся порівняльний аналіз. Це дуже важливо – зараз є нові сорти, які без будь-яких атестаційних аналізу входять в наш реєстр.
А тепер, ось, моя “Любаша”, навіть у не найкращому своєму стані реєструється під іншими сортами. Просто під іншими іменами.
– Можливо нові сорти – це якась гібридна форма часнику?
– Гібридних форм часнику не існує. Селекція проводиться тільки шляхом відбору. Вже давно помічено, що в нашій Запорізькій області періодично з’являються народні сорти. Згодом вони зникають. Потім з’являються інші, видозмінені сорти часнику.
Але люди ще не навчилися вирощувати гібриди. А у нас тільки за останні 2 роки зареєстровано відразу кілька сортів.
Причому це ті люди, які у мене колись купували часник. Купували посадковий матеріал. Замість того щоб цивілізовано укласти договори, спілкуватися, працювати… Ми поставили досить низьку оцінку роялті – 2%.
Зараз в Україні страшенна “пересортність”. Зараз всюди продають часник сорту “Любаша”. А іноді “Любашу” просто називають по-іншому. Кажуть: це “Харківський фіолетовий”, “Дюшес” чи ще щось…
– Як же довести, що ось цей, конкретний часник – ваша “Любаша”?
– Потрібен генетичний паспорт. На жаль, ми поки цього не зробили – дуже дорого. Для цього наразі немає ані можливості, ані коштів.
– Можливо “Любаші” притаманні деякі характерні властивості?
– Перше, і головне – “Любаша” може рости скрізь: в Прибалтиці, на Кавказі, в усіх регіонах Росії. З іншими сортами часнику це не так просто. А ось “Любаша” – сорт витривалий. Вологостійкий і посухостійкий.
Свій часник я вирощую взагалі без поливу – на богарі. Хочу зробити насадження на поливі, але поки не виходить.
А ще в нашій “Любаші” дуже високий вміст вітаміну С. Та й сухої речовини в ньому 42%. Немає іншого такого сорту в Україні. А це дуже важливо для переробників. Взявши 1 кг часнику, і осушивши його, отримуєш приблизно 420 грам чистого продукту.
Людмила КАЛИТА SEEDS.org.ua