Люцерновий і кукурудзяний силос в раціонах молочних корів

Поживний склад якісного кукурудзяного силосу та люцерни

Джерело: Balancing Use of Corn Silage and Alfalfa in Dairy Rations. R. Shaver, University of Wisconsin–Madison. 

Співробітники Науково-дослідного центру грубих кормів США (Dhiman та Satter, 1997) досліджували молочну продуктивність корів, яких годували раціонами з різними пропорціями кукурудзяного та люцернового силосу.

Вони дійшли висновків, що загалом молочна продуктивність була хорошою за різних раціонів, однак незначне підвищення спостерігалося під час годівлі раціоном на основі 1/3 кукурудзяного силосу порівняно з 2/3. Однак до уваги слід брати й такі фактори: запаси грубого корму, сівозміна, ризики менеджменту і вартість корму. Адже саме вони визначають уміст кукурудзяного силосу в раціоні. Максимальна його частка може становити від 2/3 до 3/4 СР грубого корму через високий рівень вологості, кислотності, крохмалю й енергії та низький вміст ефективної клітковини у цьому інгредієнті.

Слід зазначити, що американські молочарі включають у раціони більше кукурудзяного силосу порівняно з люцерновим. Вагома перевага на користь першого пояснюється кількома причинами:

• більший вихід сухої речовини (СР) та енергії з гектара;
• проблеми з вимерзанням люцерни взимку;
• швидке розкладання протеїну люцерни;
• виведення нових гібридів кукурудзи з поліпшеними якостями;
• стабільніша якість кукурудзяного силосу;
• швидке закладання в горизонтальні сховища;
• менеджмент поживних речовин у гноєві.

Труднощі, які можуть виникнути під час годівлі раціонами з високим умістом грубих кормів, пов’язані з різною якістю кукурудзяного силосу, а особливо сіна й сінажу. Важливо розуміти, що гібриди кукурудзи, родючість ґрунту, погодні умови та інші фактори змінюються з року в рік та неоднакові в різних регіонах і фермах. До цього слід додати відмінності у менеджменті та технічному оснащенні молочних господарств. Тому корови в різних стадах по-різному реагують на раціони з високим умістом грубих кормів.