Сливова плодожерка: як захистити сад
Сливова плодожерка — комаха-шкідник, що швидко розмножується і є досить прожерливою, тому може поставити під загрозу урожай. Як виявити шкідника та методи боротьби з ним, читайте на SEEDS.
Сливова плодожерка (лат. Grapholita funebrana) є комахою-шкідником, що представляє сімейство листокруток. Найбільшої шкоди завдає личинка плодожерки, яка пошкоджує кісточкові культури, виїдаючи м’якоть плодів у сливи, абрикоси, аличі, персика, іноді у вишні та черешні.
Ареал проживання комахи дуже великий і плодожорку можна спостерігати в країнах європейського континенту в Середній Азії, в Вірменії, в Грузії та Молдові. Поширений шкідник і в Україні, особливо на півдні степової зони. Особлива перевагу плодожерка віддає таким популярним серед садівників сортам слив як Угорка італійська, Угорка звичайна, Ренклод Альтана, Персикова і інші.
Опис шкідника
Імаго сливової плодожерки являє собою невеликого метелика, розмах крил якого становить від 12 до 17 міліметрів. Переднє крило забарвлене в темно-сріблясті тони. На ньому є плямка з розмитими темними штрихами і крапками. Заднє крило світло-коричневе, при цьому його основа має більш світле забарвлення і облямовано білою бахромою.
Як тільки середньодобова температура повітря піднімається за межі +10°С, починається активне перетворення на лялечки личинок, що перезимували. На півдні України цей процес зазвичай починається в середині квітня і може збігатися з періодом відокремлення бутонів на пізніх сортах злив.
Перетворення на лялечки личинок може займати від двох тижнів і більше, що залежить в першу чергу від зовнішніх природних факторів.
У південній частині нашої країни, при сприятливих умовах, шкідник здатний виробляти три генерації потомства. При цьому життєвий цикл одного покоління зазвичай займає від 25 до 35 діб.
Вихід і масовий виліт дорослих комах випадає, як правило, на третю декаду травня або початок червня. Виліт імаго другого покоління зазвичай спостерігається в кінці червня або на початку липня. При цьому найбільшу активність метелики виявляють у вечірній і нічний час.
Оптимальна температура для відкладання яєць знаходиться в межах +25°С.
Яйця самка плодожерки відкладає на плоди в середньому ярусі крони або залишає на нижньому боці листків (найчастіше по одному-два, рідко до п’яти штук).
Плодючість жіночої особини протягом життєвого циклу становить приблизно від 40 до 85 ембріонів.
Яйця у шкідника напівпрозорі, округлої форми і мають злегка зеленуватий відтінок. Їх розвиток може займати від 4 до 11 діб.
Личинки, як правило, з’являються в період формування кісточки на пізніх сортах сливи.
При виході з яєць молоді гусениці прогризають в плодах невеликі отвори (діаметром до 3 міліметрів) і через них проникають всередину, при цьому занурення може відбуватися в будь-якому місці.
Спочатку личинка формує на зовнішній стороні сливи невелику сіточку з павутини, ховаючись під якою приймається вигризати в шкірці плоду отвір. Даний процес може займати до півтори години, після чого гусениця ретельно закладає прохід, обплітаючи його павутиною.
У місці проникнення шкідника зазвичай виділяється камедь, яка застигаючи, набуває форми крапельки.
Перебуваючи всередині плоду, личинка плодожерки починає активно прокладати хід у напрямку до черешка, наповнюючи середину сливи екскрементами і поступово порушуючи процес надходження поживних речовин. В результаті подальший розвиток і визрівання плоду зупиняється, він набуває пурпурну забарвлення і опадає раніше терміну.
Примітно, що при наявності дотичних плодів, личинка здатна переміщатися з однієї сливи на іншу, не виходячи на поверхню.
Гусениці сливової плодожерки досягають 15 міліметрів. У ранніх фазах розвитку вони мають брудно-біле забарвлення тіла, а з віком набувають все більш червонуватий і червоний відтінок. Їх життєвий цикл може займати від 17 до 30 днів.
Зимують личинки в щільному шовковистому коконі, ховаючись в поглибленнях деревної кори або ховаючись в поверхневому шарі ґрунту серед рослинних залишків. При цьому гусениці проявляють крайню чутливість до несприятливих погодних умов, і в холодні зими зазвичай виживає не більше 15% комах.
З настанням весни личинки заляльковуються. Лялечка досягає в довжину 8 міліметрів і має коричнево-буре забарвлення. На кінці її закругленого черевця розміщено вісім крючкоподібних щетинок.
Методи боротьби зі шкідником
Найбільш часто вживаним способом боротьби зі сливовою плодожеркою є застосування інсектицидів, обробка якими проводиться в кінці травня і на початку червня після закінчення періоду цвітіння. Наступна обробка дерев зазвичай проводиться на початку або в середині липня. У цей період вдається знищити значну кількість гусениць другого покоління.
З препаратів зазвичай застосовується “Інта-Вір”. Препарат має 3 клас небезпеки, тобто речовина згубно впливає на шкідників і представляє мінімальну загрозу для людини і домашніх тварин.
З біологічних складів, які не становлять небезпеки для людей і тварин, найчастіше використовуються препарати “Фітоверм”, “Лепідоцид” і “Іскра Біо”. Їх головна перевага – плоди після обробки не містять шкідливих для здоров’я людини компонентів, оскільки повністю засновані на природних мікро – органічних комплексах.
Обробку рослин біопрепаратами бажано проводити в теплу, суху і безвітряну погоду.
Ще одним біологічним способом захисту, який завойовує все більшу популярність у нашій країні можна віднести застосування трихограми.
Ефективним засобом проти сливової плодожерки (і не тільки) є установка на штамби дерева клейких ловчих поясів. Їх слід застосовувати лише після цвітіння слив, так як в іншому випадку в пояс можуть потрапляти корисні комахи-запилювачі.
До інших заходів боротьби зі сливовою плодожеркою відносяться такі види робіт:
· Регулярний збір падалиці (щоб видалити пошкоджені плоди, що висять на гілках, дерева бажано струшувати);
· Очищення пошкодженої і відсталої кори на скелетних гілках і штамбі;
· Збирання врожаю в стислі терміни;
· Перекопка (оранка) міжрядь і регулярне розпушування ґрунту навколо штамбів;
· Своєчасне прибирання та знищення рослинних залишків;
· Встановлення шпаківень і залучення в сад птахів.
