Як розкласти інновації на полички?

Українська аграрна конфедерація завжди на хвилі сучасних трендів, які з’являються в агробізнесі. Наш черговий  УАК_CHALLENGE_AGRO продовжив цикл заходів, присвячених digital в АГРО. Цього разу  дискутуємо на тему  “Digital: розкладаємо технології на полички або як зробити цифровий продукт цукеркою для аграрія” та говоримо про стандартизацію технологій, вдосконалення процедури набуття прав інтелектуальної власності, а також про інноваційні рішення, які можна реалізувати в підприємствах.

А тепер – найцікавіше – меседжі спікерів круглого столу:

Наталія Зарицька, заступник генерального директора УАК, модератор дискусії: Диджиталізація розмиває кордони, та чи крокує вітчизняне сільське господарство у ногу зі світовими трендами? Адже в Україні сьогодні за допомогою цифрових інструментів вирішується якісно інший спектр проблем, аніж у світі. Україна – одна з країн аграрних лідерів, проте рівень цифризації, автоматизації та роботизації сільськогосподарських підприємств досить низький. По-перше, в інших країнах не стоїть на стільки гостро проблема крадіжок, що, наприклад, вирішується шляхом контролю за витратами пального і вивантаженням з бункеру. По-друге, інші країни не мають на стільки розрізненого за розмірами підприємств багатоукладного сільського господарства. Цифрові технології з кожним днем стають доступнішими для кожного. Однак, для дрібного фермерського господарства, середнього підприємства чи крупного холдингу ці технології різні: від мобільного додатку – до автоматизованого управління підприємством. І якщо компанії, які є лідерами у виробництві сільськогосподарської продукції, мають у своєму складі департаменти інноваційного розвитку та цифрових технологій і сворюють своєрідні випробувальні полігони для новітніх технологій, то фермери обмежені в інформації. А отже, постає необхідність інформування аграріїв про можливості, які створюють digital-технології для бізнесу. Для цього необхідно «інвентаризувати» існуючі диджитал пропозиції з метою їх прискореного просування та впровадження. Це є першим кроком до активізації ринку цифрових технологій та розвитку smart-агробізнесу в Україні.

Уже сьогодні у вітчизняному агросекторі за допомогою digital можна

– одержувати пролонгований ефект із економією до 100 млн грн в рік у великих компаніях;

– відразу використовувати отримані дані і бути максимально оперативним у прийнятті рішень, а також використовувати штучний інтелект для обробки даних;

– контролювати погодні впливи, моніторити посіви, одержувати індекси вегетації та прогнозувати урожайність;

– автоматизувати виробництво, відстежувати продукт від поля до супермаркету;

– оптимізувати час, персонал, техніку;

– управляти ризиками.

Крім того, є ряд безкоштовних сервісів, принаймні, для дрібних фермерів. Однак, знову ж таки, не всі знають, які можливості використання сучасних технологій. Україна ж має всі шанси, аби створювати технології глобального масштабу, а не копіювати старі світові.  Про те, які мають бути наступні кроки, аби цифрові технології дійсно стали цукеркою для аграріїв говоритимемо під час УАК_Сhallenge_AGRO.

Лариса Старікова, Аграрний союз України:

Про диджитал як відповідь на реальні проблеми в агробізнесі.  ІТ-компанії вже пропонують  ефективне цифрове вирішення проблем в агробізнесі. Але наші аграрії, як правило, не знають про ці продукти, хоча часто для них вже все зроблено «під ключ». Адже  цифрова індустрія орієнтована саме на споживача. Єдине питання – нерозвинений ринок цих продуктів. Якби існувало місце, де б ці продукти були сконцентровані,  ринок ноу-хау  розвивався би стрімкіше. Потрібен майданчик для їх презентації,  щоб фермер міг вирішити свої проблеми з власним  мінімальним втручанням. Тобто, місце зустрічі попиту і пропозиції. Управління в агробізнесі – це дія плюс  контроль,  і контроль вже переноситься на рівень ІТ-рішень. Тобто, вже контролюються виробничі процеси, якість продукції, навіть використання пального. І це загальний тренд. Хоча  найкраще  такі технології  застосовують  у холдингах. Тобто ІТ-рішення сконцентровані на рівні окремих підприємств. Але їх треба винести на інфраструктурний рівень,  рівень незалежної сертифікації для підтвердження якості продукції й подальшого виходу на експорт. Тоді простіше буде пропагувати ці рішення.

Про сертифікацію та стандартизацію для ноу-хау. Нині цифрова галузь дійшла до межі, коли потрібен такий собі «перехідничок»,  щоб один продукт відповідав іншому. І тема сертифікації тепер в Україні стає дуже актуальною, а у світі вона –  номер один. Аграрне виробництво зав’язане на ДСТУ, старих стандартах. І, скажімо,  запропонований стандарт на пшеницю, хоча є новим,  але не гармонізованим з європейським. Як на мене,  сфера ноу-хау була б дуже гарним прикладом того, як у сучасних умовах має розвиватись незалежна стандартизація,  яка нині стрімко розвивається у світі. Не треба забувати, що тепер існує  не конкуренція між виробниками, а конкуренція між системами стандартизації. Принаймні, так відбувається в сфері АПК. Переконана, що найкращими інститутами стандартизації стали б  галузеві асоціації. У нас держава також займається стандартизацією, але робить це корупційним і неадекватним чином. Але у світовій практиці  держава відсторонена від розробки стандартів.

Про державну підтримку IT-технологій у с/г. У нас на рівні держави не розуміють, що світ розвивається технологічно. А ми технологічну підтримку чомусь  не закладаємо в бюджет. Натомість підтримуємо розвиток с/г техніки.  Тобто ідеологію бюджетної підтримки треба переорієнтувати на технологію. І тоді  дрони найкраще впишуться у державні програми,  аніж вагони чи інша техніка, на яку планується виділити компенсацію.  Думаю, якщо слово «дрон»  з’явилось би у постанові Уряду, це б його дуже популяризовало. ІТ-рішення в АПК існують ще з 90-х років – з часу створення «1С бухгалтерія». Але за 30 років зробити  крок від бухобліку до цифрового управлінського обліку поки  не вдалось. Але цей управлінський крок може стати наступним масовим диджитал-продуктом.  Свого часу ми  колись запропонували модель ринку готових рішень і запросили  всіх виставляти їх на продаж. Але  за три  роки до нас  ніхто так і не звернувся. Тому нам  потрібно більше синергії зусиль у  цьому напрямку.

Валерий Яковенко, Drone.UA:

О популяризации диджитал-инструментов. Для многих аграриев смартфон уже является диджитал-инструментом. А ведь существуют и другие инновационные решения. Чтобы  аграрии узнали о цифровых технологиях  не обходимо просто начать с ними коммуникацию. Есть миллион возможностей рассказать о наших продуктах. Можно даже в гости приехатьJ. А вот заставить фермеров пользоваться диджитал продуктами – штука тяжелаяL. Наши люди, особенно которые работают в с/х отрасли, в большей части консервативны и любые инновации часто воспринимаются ими в штыки. Мы ищем информационные возможности, чтобы  донести успешный опыт использования диджитал. Кстати, агрохолдинги уже вовсю пользуются информационным инструментарием. Но основная задача  –  достучаться к небольшим фермерам. Вот с  ними хотелось бы работать. Крупные холдинги уникальны, а мелкий бизнес глобален везде. К сожалению, те, кто ближе к земле и дальше от крупных городов, все еще работают по старинке. Но время идет и процесс развития невозможно притормозить. Необходимо объяснять, что в агробизнесе с помощью диджитал-инструментов можно делать все – от контроля горюче-смазочных материалов до ведения бухгалтерии. То есть,  все бизнес-процессы можно легко превратить в диджитал-процессы,  сделать их цифровыми. С чего лучше начинать? С глобальной сегментации всего возможного инструментария. Если несколько компаний работают в одинаковых стандартах, то каждая, развивая свой продукт, одновременно развивает и свою нишу, и  рынок в целом. Как результат – аграрии легче коммуницируют друг с другом и рынок развивается быстрее. Опыт масштабируется легче и ведь лучше развивается тот рынок, который развивает себя сам.

Конечно, рынок диджитал молодой, но при этом его учасники часто не имеют понятия о бизнес-этике. Поэтому договориться о чем-либо крайне сложно.  Но ведь усилия, направленные на конфронтацию, можно было бы направить на что-то более конструктивное. Скажем, на решение  вопроса о сертификации по типу использований радиочастотного оборудования. Например,  в Киеве находятся определенные госинституты, которые очень не любят,  чтобы над ними летали дроны. Это оборудование использует доступные радиочастоты и элементы связи. И вот эти институты банально запускают процесс помех и противодействия этому оборудованию. Но дроны имеют сертификацию, а глушилки не имеют и , к тому же, запрещены.

Дроны,  как абсолютно новый транспортный инфраструктурный элемент, уже стали  многочисленными участниками воздушного пространства. И за 4 года количество дронов (а их миллионы) уже превысило количество представителей классической авиации. В 2016 году наши дроны выполнили порядка 30 тысяч коммерческих вылетов по Украине и это больше, чем сделала вся авиационная отрасль нашей страны, включая транзитные рейсы. И речь идет  только об  одной компании. Кстати, 95% полетов –«аграрные».

О правовом регулировании. Рынок беспилотных технологий делится на  профессиональный и потребительский. Из-за появления правового поля потребительский сегмент  стал  менее популярным. Зато правовое регулирование  выгодно для профессионального. Ведь  когда компании используют ноу-хау, необходимы  понятные правила игры. К тому же, правовое поле стимулирует развитие технологий. А законопроект, который предусматривает компенсацию за использование дронов в с/х, мог дать   сильный толчок для развития диджитал. Но, к сожалению, этот документ так и остался  непринятым депутатами.  А ведь когда появляется правовое поле для технологий, у потребителя  появляются не только возможности, но  и права. К примеру, право использовать воздушное пространство в городе или поле с определенными требованиями.

О  сохранности черноземов. Чем отличается процесс развития диджитал в Украине и нмире? Если для нас актуален вопрос контроля сотрудников, средств производства и т.д.,  то за рубежом эти технологии позволяют максимально эффективно и бережно относиться к земле как к ресурсу. В Украине диджитал – это сплошной вопрос безопасности. При чем, даже на уровне небольших предприятий. К сожалению, наши  фермеры не заинтересованы инвестировать  в землю, если  возврат инвестиций они не получат уже  в следующем году. Наши клиенты, в основном,  хотят повысить урожайность уже в этом сезоне,  максимум – в следующем. Они понимают: через 3 года  земля может  принадлежать уже кому-то другому. А вопрос ее плодородия – долгосрочный и  его невозможно решить за пару месяцев или за год. Хотя есть исключение из правил. Наши технологии были задействованы компанией с земельным банком порядка 70 тысяч га  для того, чтобы   принять стратегическое решение об использовании  ранее невозделанной почвы. Зарубежные фермеры относятся к своей земле с максимальной  любовью, знают каждый камушек на ней и делают все, чтобы она была в таком же хорошем состоянии,  как и 50 лет назад. В украинских  реалиях такой подход невозможен. Но, как только рынок начнет играть «в долгую» с землей,  этот актив все игроки рынка станут рассматривать исключительно как долгосрочную инвестицию. Рынок сам предложит свои стандарты и будет им следовать.

Об экспорте мозгов. В Украине уже имеется  достаточно большое количество цифровых решений, которые интересны в глобальном плане и успешно продаются. В свое время,  мы занимали весомую часть по экспорту дронов. Украина является источником возникновения инноваций на глобальном рынке.  Но существует  проблема трудовой миграции и  это болезненный вопрос. Безусловно, в  Украине можно создавать что-то стоящее. Но необходимо учитывать два момента: первый – важно создать продукт и второй – как его удержать. А ведь удержать гораздо сложнее.  Для страны инновационная компания, которая родилась здесь  – это цветок. Если его переместить в другую  страну – это будет уже срезанный цветок. Это потерянная  душа бизнеса, который родился здесь не просто так: именно в этом месте для него идеальные условия, идеальный климат, идеальные умы. И задача  государства – сделать так, чтобы эти цветы не срезали. Пусть продолжают расти, помогайте им, поливайте их. То есть, необходимо  создавать такую экосистему, которая позволит удерживать инновационные компании в Украине. Сейчас весь мир стал рынком, границы стали прозрачными, а уникальные продукты могут создаваться везде. Но необходимо не просто создать, чтобы затем экспортировать. Необходимо создать  и сделать так, чтобы ноу-хау продолжало существовать здесь. И для государства это challenge.

О массовости  технологий.  Все продукты, которые касаются как вертикальных, так и горизонтальных процессов, могут стать массовыми. Это как история проникновения на рынок Интернета. Точно так же потихоньку будут приживаться простые цифровые решения для фермеров.  Но фермеры должны знать про эти продукты. Хотя не все технологии, имеющие  отношение к сфере инновационной деятельности в АПК,  могут стать массовыми.  Именно те,  которые ориентированы на фермеров, будут востребованы более всего. Если 2-3 тысячи фермеров начнут пользоваться диджитал, все остальные превратятся в стейкхолдеров  процесса и агентов изменений.

Павло Коваль, генеральний директор УАК – Український агробізнес унікальний. Ніде в світі більше немає агрохолдингів – лише у нас.  Звісно, ми не можемо виробляти такі трактори, як Джон Дір. Але здатні розробляти  диджитальні продукти для с/г, які зможемо масштабувати. Адже дрібних виробників у світі багато. У нас теж після імплементації відповідного законопроекту можуть  незабаром виникнути три мільйони  сімейних ферм. А їм необхідні типові й доступні  продукти,  які  стануть інфраструктурою. І та компанія, яка зробить це  першою, буде в тренді.  Адже інновація,  яка пройшла критичну точку,  стає інфраструктурою. А маркет-мейкерами можуть стати виробники послуг та  їх інтегратори.

ІЦ УАК