Нові технології сушіння та завоювання смаків українців: історія успішного бізнесу з виробництва в’ялених томатів Херсонщини
Андрій Бегленко, Андрій Держипільський і Дмитро Моцак вже 4 роки в’ялять помідори, закочують їх зі спеціями і маслом в банки, і годують ними українських споживачів під торговою маркою «Українські в’ялені помідори». Тепер вони планують облаштувати сушки для томатів альтернативними пристроями енергії.
«Культура в’ялених помідорів дуже поширена в Європі. Спробував в’ялені томати, мені дуже сподобалося. Коли почав шукати в Україні, то подібного нічого не знайшов, а то, що було – зовсім не те. Почали експериментувати, робити для себе, а потім зрозуміли, що можемо і для інших робити», – розповідає Бегленко.
В’ялені херсонські томати поставляються в мережі ресторанів, таких, наприклад, як мережа ресторанів «Канапа» Дмитра Борисова або ресторани ОККО. Крім цього, продукцію можна замовити через інтернет і соціальні мережі. Також, перша партія продукції вже відправлена ??в мережу супермаркетів Сільпо, а незабаром поставки плануються і в мережу супермаркетів «Ашан».
«Взагалі це складно продавати через мережі супермаркетів, тому що гроші довго повертаються. Мені потрібно дуже багато грошей вкласти в товар, який буде лежати, чекати свого покупця. Ми – маленький виробник, тому у нас немає оборотних коштів для того, щоб наробити на мільйони цих помідорів і поширювати по всій Україні», – нарікає Бегленко.
Виробляються «Українські в’ялені томати» в обсягах 1,5-2 тис банок по 300 мл у місяць. Помідори для готової продукції беруть у господарств Півдня України. Але не вся сировина сушиться самостійно, оскільки у господарства для цього недостатньо потужностей. Основну масу томатів в’ялять на замовлення. Але, за словами Бегленко, зараз проводиться робота по збільшенню виробничих потужностей, і для цього господарство хоче використовувати енергію сонця.
«Я пробував в’ялити на сонці, але в цій технології є свої нюанси і величезні переваги. У перший рік провів експеримент на 30 тонн, а потім мили кожен помідор окремо, тому що потрапляє пісок тощо. Тому від цієї ідеї відмовилися, треба доопрацювати технологію. Зараз я почав експериментувати з сонячними сушками, і вже є якісь знання і розуміння як це все робити. У майбутньому, можливо, реалізую повністю сонячну сушку і буду сушити все самостійно», – каже підприємець.
У цьому році планується закупівля обладнання для в’ялення. Але, крім цього, Бегленко хоче в сушінні томатів використовувати альтернативні джерела енергії.
«Я хочу поєднати промислову електричну сушку з технологіями, які дозволять безкоштовно отримувати тепло від сонця – це сонячні колектори, концентратори, різні форми пристроїв, які збирають енергію від сонця і передають її далі вже безпосередньо в те місце, де вони сушаться», – ділиться Бегленко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українські в’ялені помідори – родинна справа, гастрономічне мистецтво і створення доданої цінності
В майбутньому виробник планує поставки на експорт, але поки для цього у господарства не вистачає оборотного капіталу, хоча інтерес з боку Європи є. Крім цього, є ідеї щодо розширення лінійки продукції, наприклад в’ялені сливи зі спеціями, перець.
«У нас є різні ідеї, різні смаки. З тим же самим в’яленням можна робити і інші продукти, навіть сливу можна в’ялити і разом з тими ж спеціями закатати. Теж буде цікаво і смачно. Або з перцем. Провести легше, ніж продати. Але в’ялений помідор ще не популярний серед нашого населення. Є ті, хто їздив в Європу – знають що це таке і люблять. Тому, поки що ми потихеньку впроваджуємо культуру споживання в’яленого помідора», – додає Бегленко.
SEEDS.org.ua за матеріалами АгроЮг
Джерело https://www.seeds.org.ua