Калач: від зерна до різдвяного хліба
Сьогодні дедалі більше людей в Україні повертається до своїх традицій, які здавна були невід’ємною частиною святкування Різдва. Дідухи, павуки, вертепи, різдвяні зірки та колядки знову посідають почесне місце в оселях і серцях українців, символізуючи зв’язок поколінь і багатство нашої культури.
Серед відроджених обрядів особливе значення має калач — святковий хліб круглої форми з отвором посередині, який схожий на вінок або підкову.
Цього року маковий калач, разом зі штоленом та пряниками, є в святковому асортименті крафтової пекарні «Олегівна», яка нещодавно відкрилася в селі Омельник поблизу Кременчука.
Основні інгредієнти нашого калача — борошно, вода, молоко, вершкове масло, закваска (дикі дріжджі + молочнокислі бактерії), сіль та цукор. Наш калач щедро наповнений маком, що робить його по-справжньому унікальним. Мак здавна має особливе значення в українській культурі. У давнину його використовували як оберіг, а на свята він був важливим елементом страв, підкреслюючи достаток у родині.
Для виготовлення калача пекарка спершу замішує тісто, яке згодом має «відпочити», щоб «запрацювала» закваска. Далі стигле тісто поєднується з маковою начинкою і заплітається у круглу форму. Після цього виріб зростає за кімнатної температури, а потім потрапляє до печі. Випікання триває до золотистої скоринки, яка є завершенням цього процесу.
Різдвяна випічка від крафтової пекарні «Олегівна»
Автентична випічка знову набирає популярності серед українців. Анжеліка це підтверджує: «Люди шукають смак дитинства, відчуття справжнього та якісного продукту. Особливо під час свят українці прагнуть повернутися до коріння й наповнити стіл традиційними стравами», — зазначає вона.
Працювати з хлібом Анжеліка почала на початку війни. За словами майстрині, події в країні та проблеми в сім’ї тиснули на неї, і вона інтуїтивно прийшла до хліба як терапії.
Я любила готувати, але раптом в мене з’явився інтерес до тіста. Це дивовижний процес, у якому поєднується вода із зерном [читати як із землею] та вогонь. Почала читати блоги і активно включатися в процес створення. Хліб дає мені можливість передавати свою любов рідним і близьким.
Спочатку випічку Анжеліка просто дарувала. Та одного разу їй запропонували пекти на продаж.
«Я не шукала себе в цій професії — так склалося, що люди самі мене знайшли. З’явилася піцерія в Кременчуці, яка попросила готувати для них хліб, потім ще додалася кав’ярня. Зараз я маю свою мініпекарню. Дуже хочу, щоб якомога більше людей споживали справжній живий хліб, який наповнюватиме тіло і душу», — говорить крафтярка.
Для облаштування пекарні були залучені державні кошти від «єРобота» (за 150 тис. грн підприємиця придбала конвекційну піч, стелажний гігієнічний піддон та борошно), а також грант від акселератора «Відважна».
Хліб крафтової пекарні «Олегівна»
Анжеліка виросла в сім’ї фермерів — тато з дитинства показував їй, як вирощується зерно. Зараз вона разом із чоловіком продовжує батькову справу.
«Мені хочеться, щоб те зерно, в яке фермери закладають так багато турботи, мало цінність і надалі. Для випікання свого хліба я надаю перевагу локальним виробникам. Мрію про свій жорновий млин, щоб молоти зерно, яке вирощуємо на своїх полях. Тоді у нас буде повний цикл виробництва — як кажуть: від лану до столу», — зазначає Анжеліка Кошева.
Іванна Панасюк, AgroPortal.ua