Розмитість законодавства заважає розвитку локального та крафтового виробництва продукції АПК – Ольга Трофімцева

Локальне та крафтове виробництво продукції АПК може надати новий поштовх у розвитку сільських територій України. Але для цього в країні потрібно розвивати внутрішній ринок споживання та виробництва такої продукції. Також має посилюватися купівельна спроможність споживачів за рахунок розширення середнього класу, що буде готовий платити більше за якість та простежуваність продукції. Крім того, така продукція має бути доступною в регіонах і представлена не лише в соціальних мережах, але й на полицях спеціально створених магазинів крафтових та локальних продуктів.

Таку думку висловила в.о. Міністра агропромислової політики та продовольства України в 2019 році, експерт галузі Ольга Трофімцева  під час торгової платформи українських виробників «Ніші. Технології. Інвестиції», що відбулася 28 жовтня в рамках виставки «ІнтерАгро» в Міжнародному виставковому центрі Києва. Організатором торгової платформи виступила агромедіа-агенція Sapienza за підтримки Київського контрактового ярмарку. Партнери заходу – компанії «НІКО» та Mzuri.

На початку свого виступу Ольга Трофімцева висловила подяку організатору торгової платформи – агромедіа-агенції Sapienza, а також всім партнерам та учасникам заходу. «Привертати увагу до цієї галузі АПК я вважаю просто необхідним, адже ми бачимо глобальний споживчий мегатренд – більшість людей хоче харчуватися здоровими, та, переважно, локальними продуктами. Відповідно таким чином підтримується регіональний виробник»,- зазначила в.о. Міністра агропромислової політики та продовольства України в 2019 році та експерт галузі.

Говорячи про розвиток локального та крафтового виробництва, Ольга Трофімцева також зазначила, що сьогодні в Україні все більшу роль відіграє споживач, який диктує виробникові, що саме йому виробляти вже зараз і в найближчому майбутньому. Відповідно, саме споживацькі смаки будуть визначати подальший розвиток галузі.

Вона також повідомила, що коли в Україні починається дискусія про крафтове чи локальне виробництво то постає питання, що як такого визначення для такої продукції зафіксованого на законодавчому рівні поки що не має.  

«Тобто в цій ситуації кожен може для себе визначати, що є крафтовим виробництвом, а хто є локальним виробником.

Світовий досвід, в тому числі, країн ЄС говорить нам про те, що ми не поодинокі в цій проблематиці. Але тим не менше, якщо ми говоримо про відмінність крафту від промислового виробництва, то воно полягає у невеликих обсягах виробництва, унікальності продукції виробленої за ексклюзивною рецептурою, реалізації на локальних ринках.

Паралельно з цим є визначення локального виробника. Це виробник харчової чи сільськогосподарської продукції, який працює в межах певного регіону і реалізує продукцію в радіусі 150-200 км від місця виробництва.

Хотіла б звернути увагу, що до сьогодні ведуться баталії між нашими локальними та крафтовими виробниками відносно того, хто ким може називатися. Адже коли ми говоримо про крафт, то умовно, можна взяти виробництво мясної продукції та поставити питання: чи може виробник використовувати інгредієнти неукраїнського походження? Якщо ми говоримо про локального виробника, то в багатьох країнах існує обмеження щодо використання імпортної сировини. Вона повинна бути, як правило, з регіону виробництва кінцевого продукту»,- пояснила нюанси локального та крафтового виробництва Ольга Трофімцева.

Фахівець галузі АПК також звернула увагу на те, що дослідження останніх 5 років говорять про те, що споживач середнього класу все більше звертає увагу на такі аспекти як екологічність продукції, вплив виробництва цієї продукції на навколишнє середовище, соціальну відповідальність виробника.

В свою чергу, економічний ефект виробництва крафтової та локальної продукції безпосередньо стосується розвитку сільських територій. «Економічний ефект полягає, передусім, в скороченні ланцюгів створення доданої вартості від виробника до кінцевого споживача, але при цьому створюється більш комплексний ланцюг, що залишається в регіоні. Таким чином це позитивно впливає на економіку регіону чи окремої об’єднаної територіальної громади»,- вважає Ольга Трофімцева.

Говорячи про проблеми, що заважають розвитку крафтового та локального виробництва продукції АПК в Україні, Ольга Трофімцева зазначила, що в нашій країні працюють, нажаль, лише точкові бізнесові ініціативи. Крім того, робота багатьох прфільних асоціацій в галузі крафтового чи локального виробництва є хаотичною та роз’єднаною.

«Другий момент, що негативно впливає на розвиток українського крафтового чи локального виробництва – розмитість законодавчих рамок, що регулюють ці галузі. Один з яскравих прикладів – вирощування технічних конопель. Це надзвичайно перспективна галузь, чудова культура для виробництва малими та середніми фермерами. Тим не менше з одного боку виробництво конопель занадто зарегульовано в Україні, а з іншого – є дуже багато законодавчих прогалин, які не дозволяють ефективно працювати фермерам»,- навела приклад Ольга Трофімцева.

Крім того, на думку фахівця, середній клас споживачів в Україні є відносно слабким. Саме тому сьогодні не можна говорити, що наш споживач буде готовий платити, умовно, на 30% більше за продукцію, що буде вироблена в його регіоні.

Ольга Трофімцева також зазначила, що в країнах ЄС на сьогодні близько 15-18% європейських фермерів вже реалізують свою продукцію напряму кінцевому споживачеві через невеличкі кооперативні магазини чи через онлайн-платформи.

«Показовим є те, що здебільшого це є малі фермери. Взагалі, система країн ЄС – Short Food Supply Chain – є статегічним підходом, який досить активно реалізується сьогодні. Її суть полягає в скороченні шляху продукції харчування від виробника до місцевого споживача – чим коротше цей шлях, тим краще. І мені б дуже хотілося б, щоб в процесі євроїнтеграції України в нас також звернули увагу на цю систему»,- повідомила в.о. Міністра агропромислової політики та продовольства України в 2019 році.

Говорячи про шанси та ризики  локальних та крафтових виробників в Україні, Ольга Трофімцева знову звернула увагу на споживацький тренда. «Український споживач буде ставати все більш освіченим та буде звертати увагу на те, що він їсть та звідки ці продукти. Тому поступово ми будемо переходити від споживання, умовно, бабусиного молока, що продається на узбіччі дороги до своєрідної культурної революції – споживання локальних та нішевих продуктів»,- переконана Ольга Трофімцева.

Водночас вона підкреслила, що одне з головних завдань держави – працювати над каналами перерозподілу ринків збуту такої продукції.

«Ми ще не дійшли до критичної точки, але дуже впевнено рухаймося в цьому напрямку – декілька мереж супермаркетів в Україні контролюють близько 80% збуту продукції харчування. Це не є добре ні для кого – ані для виробників, ані для споживачів. Відповідно, нам потрібні зміни в законодавстві для того, щоб в нас зявлялося більше сімейних та локальних магазинів тобто таких каналів, які будуть допомагати малим виробникам у збуті їх продукції.

При цьому я не випадково згадувала ЄС, адже в рамках євроінтеграції нам можна багато чого адаптувати до українських реалій з їх досвіду. До того ж варто в повній мірі використовувати економічну, експертну та фінансову допомогу, яку нам може надавати Європейський Союз»,- зазначила фахівець.

AgriGator

 

 

 

Відповісти

Ваш email не публікується